Метамерія – це тип будови тіла тварин, характерний послідовним розташуванням роду однакових, подібних один до одного сегментів (метамерів). Метамерність – біологічна закономірність, властива всім хребетним і переважній більшості безхребетних тварин. Більшість представників тваринного світу зберегла цю властивість до наших днів. Причому, що чим примітивнішим є живий організм, то виразніше проглядається в ньому схожість сусідніх ділянок. Тіло людини складається з 33 метамерів.
Будова цереброспінальної нервової системи ембріона людини. 32-й день розвитку,
довжина — 10,2 мм. (Toldt, 1934, с. 912).
Однак у процесі еволюції воно набуло псевдометамерної побудови, тільки на ранніх етапах росту зародка можна простежити утворення метамерів. При цьому кожен метамер зберігає деяку автономність і мовби самостійно відповідає за злагодженість дій усіх семи структур, розташованих на його території – шкіри, м’язів, кісток, судин, внутрішніх органів, імунної, ендокринної і нервової системи. Деякі метамери видозмінилися – в процесі еволюції з’явилися верхні й нижні кінцівки, а три верхніх метамери злилися в один і утворили голову. Але забезпечення нервами органів, що спершу відносилися до того чи іншого метамера, залишилося без змін. Хоч би куди змістився орган, нервова система, що забезпечує той чи інший метамер, замикається на нейромер (ділянка нервової системи), що ввібрав у себе сегмент спинного мозку разом із корінцями, спинномозковими вузлами й нервами. Ось чому серце або діафрагма, котрі змістилися на багато сантиметрів від місця своєї первісної закладки, і далі забезпечуються нервовим контролем від шийних хребців.
Повністю відповідають вимогам метамерності хребет, міжхребцеві судини, нерви. Головною метамерною структурою є ділянка спинного мозку, корінці спинного мозку й спинальні ганглії, розташовані в отворах між сусідніми хребцями.
Кожен метамер складається з семи тканин: ектодерма-дерматом (шкіра і її похідні), нейротом (нервова система); мезодерма-азотом (артеріальні, венозні й лімфатичні судини), склеротом (ділянка скелета), міотом (скелетні та гладкі м’язи), ендодерма-ентеритом (внутрішні органи), глотом (ендокринна й імунна системи).
Тому кожному нейронові в тілі людини відведена чітко означена територія контролю (іннервації) в усіх структурах, які формує даний метамер.
