вул. Бульварно-Кудрявська
10-Б, Київ
Пн-Пт: 8:30-17:00
Сб: 9:00 — 13:00
Нд: Вихідний
Контакт - центр
Доросле відділення
044 272 11 81
Дитяче відділення
044 272 11 82

Берсенев В.А. «Новости медицины и фармации»

16.05.2016 - 08:17
"ПАРАБИОЗ", №3 (566) 2016 года Тропою аналогий Термин «парабиоз» словарь толкует как «понижение возбудимости и проводимости ткани (например, нервной), наступившее в результате чрезмерно сильного ее раздражения». В каком-то смысле линия электропередачи, или проводная связь, — полный индустриальный аналог нервным сетям, пронизывающим организм человека во всех направлениях. Хорошей проводимостью, как известно, отличаются медные и алюминиевые провода. За проводимость нервных импульсов по аксонам и дендритам отвечают местные нервные власти — сгустки нервов, фактически исполняющие обязанности усилительных подстанций. Обессиливший в пути сигнал попадает в очередной нейрон, там усиливается и отправляется дальше. Словом, нейроны ганглиев заняты тем же, чем в электросетях — подстанции, а в газонефтепроводах — насосы подкачки. Занятие довольно затратное. Недаром страны-транзитеры требуют плату за доставку углеродного топлива на уровне тех накруток, на которые в старинной поговорке обходился провоз телушки. И если в силу разных обстоятельств все эти усилители прекратили бы работать — многокилометровый трубопровод враз превратился бы в бездействующий муляж, в металлолом. Та же история в случае выхода из строя нейрона. Он по-прежнему занимает свое место, но положенную природой функцию исполнять не в состоянии. Это и есть парабиоз, к открытию которого имеет прямое отношение физиолог Николай Евгеньевич Введенский (1852–1922). Недаром такое авторитетное издание, как Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона, посвятил открытиям этого профессора отдельную статью. А энциклопедия, вышедшая в свет более полувека тому назад, сообщала, что труды петербуржского физиолога Н.Е. Введенского «посвящены изучению сложного механизма явлений суммирования и торможения в возбудимых тканях». Ученый впервые применил метод телефонического выслушивания возбужденного нерва. Свои исследования в этой области обобщил в труде «О соотношениях между раздражением и возбуждением при тетанусе» (1886) (о длительном и сильном сокращении мышц и высокой частоте их стимуляции). Разработал учение о парабиозе, изучил влияние силы и частоты раздражений на мышечное сокращение. В работе «Возбуждение, торможение и наркоз» (1901) развил представление о единстве природы торможения и возбуждения. Остается добавить, что авторы статей о Н.Е. Введенском в словаре Брокгауза и Ефрона сочли необходимым специально упомянуть более раннюю работу ученого — «Телефонические исследования над электрическими явлениями в мышечных и нервных аппаратах» (1884). Намеренно перечислил вехи открытий выдающегося ученого, отстоящие от нас на сто и более лет. Уже тогда научная общественность обратила внимание на горизонты, которые открыл человечеству Николай Евгеньевич Введенский. Уже тогда исследования ученого представлялись весьма многообещающими для врачебной практики. Самые что ни на есть обыватели знают и ведают, сколь много можно сделать в науке и в прикладных ее ответвлениях даже за десятилетие. Припомните: еще недавно телефонная трубка без провода воспринималась как высочайшее достижение прогресса, а теперь жители самого дальнего хутора не представляют себе существования без «мобилки» в кармане. Еще недавно люди читали как о чем-то сверхволшебном о достижениях врачей, ведущих наступление на бесплодие. Сегодня никого не удивишь сообщениями, что эмбрион в пробирке перед пересаживанием можно «очистить от разного генного хлама». Не только заказать ребенка нужного пола, но и обеспечить цвет волос, глаз и даже черты характера… К чему веду разговор? А к тому, что в первые два-три десятилетия после Введенского ученые предпринимали попытки, хотя и весьма робкие, продолжить исследования, развить учение о парабиозе. Однако постепенно старания заглохли. Тропинка, обещавшая предстать дорогой в будущее, заросла травой забвения. Потому труды Введенского, являющиеся истинным подспорьем для практикующих врачей, все реже и реже достают с полки, считая, видимо, справедливым пассаж из оперы начала XIX века: «Вот мельница, она уж развалилась…» Попытаюсь доказать, что это совсем не так. Даже в первозданном, не помноженном на новые достижения науки виде открытие Введенского способно принести ощутимую пользу. А уж если его учение развивать, то тут любые догадки пасуют перед истинными масштабами предвидений ученого. Четыре стадии-фазы Давний школьный анекдот. На уроке геометрии учитель долго и подробно объяснял какую-то теорему. Наконец, спросил: — Ну как, поняли? Класс ответил дружным «нет». Учитель прошелся тряпкой по доске и вновь принялся за ту же теорему. С тем же результатом. Так продолжалось несколько раз, пока звонок не подвел черту. Учитель в изнеможении сел за стол, попытался носовым платком обтереть руки и произнес: — Не знаю, как вы, а я наконец сам понял теорему, которую объяснял… Анекдот всплыл в памяти не случайно. О явлении парабиоза, впервые описанном Н.Е. Введенским, я знал с институтской скамьи. Сначала, как водится у студентов, сдав экзамен, забыл, освободил в голове место для очередной порции знаний. Но на первой же моей, еще студенческой, научной работе пришлось в деталях восстановить в памяти опыты профессора Введенского. А начиная с аспирантских времен возвращался к исследованиям профессора все чаще и глубже. Для исследований ученый выбрал метамерную модель — латеральный, боковой, нерв и соответствующий ему миеломер. Воздействовал на миеломер электрическим током разного напряжения и частоты. Опыты проводил на лягушках. И установил: если воздействие не носит патологического характера, если напряжение и сила тока не представляют собой смертельную угрозу, то сохраняется соотношение между мощностью раздражителя и силой ответного мышечного сокращения. Когда же воздействие электротоком на нерв приобретает переменный характер, то в цепочке «нерв — субстат» (тканью-мишенью являлась мышца) возникают явления парабиоза, которые могут иметь четыре стадии. Первая стадия — трансформирующая Она же — уравнительная или провизорная. При попеременных сильных и менее сильных раздражениях ответная реакция мышцы уравнивается, сглаживая пики раздражений. Зависимость строго обозначена: чем сильнее раздражение, тем слабее проводимость нерва. Изменяются и ритмы волн возбуждения. Не случайно сам термин «провизорная стадия» говорит о том, что она предшествует более выраженным изменениям. Вторая стадия — парадоксальная Это уже когда извращаются соотношения между силой раздражения и силой сокращения мышцы. В результате слабое раздражение инициирует сильное сокращение. И наоборот — сильное раздражение вызывает лишь незначительную реакцию. Третья стадия — тормозящая Здесь уже любое раздражение притормаживает реакцию. Все потому, что возбудимость нерва резко снижена, а проводимость отсутствует. Четвертая стадия Она непосредственно следует за третьей стадией и носит название полного парабиоза. Иными словами, парабиоз развивается не сразу, а постепенно. Следовательно, чем на более ранней стадии приступить к лечению, тем быстрее можно будет достичь результатов, и они будут эффективнее. Все этапы развития парабиоза сведены воедино в табл. 1. От этапа к этапу заболевание нарастает, увеличивается число жалоб пациента, которые в особых комментариях не нуждаются, поскольку понятны и, как говорят политики, прозрачны. 1 Разве что можно споткнуться о латинский термин «лабильность». Переводится он как «нестойкий, неустойчивый, изменчивый». Понятие, столь полюбившееся в последнее время политикам и финансистам. Так красиво они величают плавающий (неизвестно куда плывущий!) курс валюты. Профессор Введенский нагружал этот термин несколько иным смыслом, подразумевал под ним скорость протекания элементарных физиологических процессов в возбудимой ткани, определял максимальную частоту раздражения, которую эта ткань способна воспроизводить без трансформации ритма. А под «мерой лабильности» — наибольшее количество колебаний, которое тот или иной субстрат может воспроизвести в единицу времени, не теряя ритма максимальных раздражений. Схема парабиоза по Н.Е. Введенскому представлена на рис. 1. Думается, текст под этим рисунком нуждается в комментариях. Еще и потому, что последователи посчитали возможным заменить слово «стадия» словом «фаза», оставив нумерацию автора. 2 Первая фаза — Prd, продромическая (слабо выраженная позитивность). Эта фаза предваряет развитие парабиоза. При устранении провоцирующих заболевание факторов патологический процесс легко приостанавливается, а там и устраняется. Вторая фаза — характеризуется резкими колебаниями потенциала по околонулевой линии (0–0). Третья фаза — возникает при продолжении воздействия негативного фактора, патологические изменения достигают критического уровня (К–К). Четвертая фаза, полный парабиоз — Pb. Прямое следствие усиления патологического процесса. Имеют место необратимые изменения в субстрате, на который было направлено воздействие нейронов. От теории — к практике Феномен парабиоза подчиняется общебиологическому закону — с усилением раздражения уменьшается ответная реакция. Если уж на то пошло, то многие физиологические процессы в организме основаны на парабиозе. Присмотритесь к себе, и сами убедитесь. Сон трудно прервать спокойным голосом кого-либо из домашних либо легким прикосновением ко лбу. Но человек мгновенно просыпается от резкого звонка будильника, неожиданного торможения поезда. Не говоря уже об опрокинутом на лицо стакане воды. А перистальтика кишечника на заморские специи (о чем отлично знали еще в Средние века) реагирует энергичнее, чем на зелень с собственного огорода. Как не пожалеть о том, что в направлении, открытом Н.Е. Введенским, не были продолжены целенаправленные поиски. Конкретизированные данные пришлись бы ко двору педиатрам и геронтологам, врачам большинства специализаций — при постановке диагноза, в профилактике и лечении недугов, омрачающих жизнь людей. Подавляющее количество лечебных препаратов, так или иначе, основано на антипарабиотических средствах. Тем более врачу важно знать, на каком этапе развития парабиоза лучше применить тот или иной препарат. Какой годится для приостановки процесса парабиоза, какой поможет заставить его повернуть в обратную сторону. Вплоть до полного выздоровления. На всех этапах лечения это важно, а при применении противоболевых средств, особенно в реанимационной ситуации, вообще необходимо. Классическими примерами, к чему могут привести парабиотические процессы, если им не поставить заслон, являются: фантомная боль, болезнь Альцгеймера, паркинсонизм, вся гастроэнтерология, неврологические синдромы остеохондроза, спондилеза и спондилоартроза. Сюда же относятся ситуации, сопровождающие развитие большинства устойчивых патологических состояний. Заболевания всегда сводятся к ослаблению на данном участке влияния периферической нервной системы по причине утраты нейронами своей руководящей и направляющей функции. Ведут себя такие нейроны подобно участникам итальянской забастовки. Не покидают рабочие места, но к работе не прикасаются. Нейроны — вроде как еще живы, но возложенную ни них природой функцию не выполняют. Важно воспользоваться временем, пока нейроны окончательно не отстранились от дел и кое-какие связи с окружающими соседями у них сохранились. Хотя и не используются. Если получится нейроны, впавшие в летаргию, оживить, каким-либо образом простимулировать, это и будет та волшебная ниточка, потянув за которую, можно вернуть к жизни вышедшую из строя структуру или орган. Что, в общем-то, и является наиболее серьезной составляющей профессии врача. Прикладное значение По современным физиологическим представлениям, парабиоз является стойким (стационарным) неколеблющимся возбуждением в месте возникновения. Парабиоз может затронуть каждую нервную клетку, каждый нейрон. Частично или полностью вывести из строя. Это тут же отразится на ткани-мишени, с которой контактирует синапс аксона нейрона или же рецептор дендрита чувствительного нейрона. Тканями-мишенями, тканями, за жизнедеятельность которых группа мотонейронов, находящихся в передних рогах спинного мозга, отвечает, являются: поперечно-полосатая мускулатура — скелетные мышцы, мимические мышцы, мышцы глазного яблока и др. Для эфферентных вегетативных нейронов (клетки I типа Догеля) мишенью является гладкая мускулатура внутренних органов и сосудов — артериальных, венозных и лимфатических, протоков желез внешней и внутренней секреции, органов внешнего дыхания, мочевой и репродуктивной систем. Думаю и уверен: чем быстрее удастся сбросить завесу малой изученности с процессов парабиоза на разных участках нервной системы в афферентных, приносящих, системах организма; в соматической нервной системе (в нейронных спинномозговых узлах и их черепных аналогах); в вегетативной нервной системе, а именно — в чувствительных нейронах II типа Догеля, а также в системах, ответственных за обоняние, зрение, слух, вкус и др., — тем надежнее и точнее сможем устанавливать диагноз заболевания и намечать пути его ликвидации. Энергия возбуждения От нейронов, расположенных на пути прохождения импульсов, зависит качественное исполнение команд. Сравним. Одно дело, если, к примеру, дежурный на подстанции получает по телефону четкое указание, какой рубильник включить, а какой выключить. И совсем другое — когда провода связи плохо контачат и в телефоне звучат лишь обрывки фраз. Тут уж недалеко до аварии. Что, собственно, и происходит с нейроном, настигнутым парабиозом. Его выход из строя приводит в аварийное состояние, то есть к болезни структуры, которой этот нейрон назначен руководить… Выход из строя нейрона всегда аукается болью, недомоганием, прерывистым сном, сбоями в работе желудка и так далее и тому подобное. Для врача любой специализации жалобы больного о хворях и недугах сводятся к парабиозу на том или ином участке нервной системы. И уже не столь важно, вышел ли из строя командный пункт местных нервных властей или, наоборот, расстройство ткани-мишени повлияло на деятельность ганглия. Результат один. Не погрешу против истины, если скажу, что все (подчеркиваю — все!) жалобы людей на нездоровье возникают из-за парабиоза в каком-либо участке (зоне) нервной системы. По современным данным, центральную нервную систему составляют 150 млрд нейронов, из них две трети расположены в мозгу и одна треть (50 млрд) — в периферической нервной системе. После 40 лет ежегодно у человека выходят из строя, поначалу впадая в парабиоз, 1,5 % нервных клеток. Вроде бы и немного, но ведь по всему организму. Пусть в ганглиях сосредоточены миллионы, а то и десятки миллионов клеток, но когда одна за другой они начинают выходить из строя, этот неумолимый процесс заканчивается болью, столь досаждающей людям в старшем возрасте. Потому важно перехватить развитие парабиоза где-нибудь на полдороге, когда нейрон можно еще встряхнуть и вернуть в активное состояние. В общем-то, на этой модели основано лечение большинства болезней человека. У пожилых людей парабиоз более нагляден. В клинической практике парабиоз тесно переплетается с нейротрофическими расстройствами. С него все начинается. Хотя, еще и еще раз скажу, на первых стадиях этот процесс обратим. Когда запущен, да еще постоянно находится под воздействием патологических факторов, это заканчивается отключением или полным перерождением нервных клеток — апоптозом. Патологические факторы в данном случае — превышение в нервном обеспечении пределов устойчивости и колебаний. Чаще всего ткань-мишень не теряет своей структурной целостности, внешне не изменяется, не нарушаются обратимые изменения белков протоплазмы. А нервные клетки полностью прекращают функционирование. Не предпоследний, а последний звонок. Если патологические изменения не убрать — наступят необратимые изменения, биологическая смерть. Создание благоприятных, читай, лечебных условий начинается с полного устранения патогенного фактора и целенаправленных воздействий на восстановление ткани-мишени. Не сразу, постепенно. Пофазно, если хотите. Тогда удастся болезнь заставить пойти вспять. Н.Е. Введенский считал парабиоз остановленной волной возбуждения, назвал его «местным неколебательным возбуждением». А физиолог академик А.А. Ухтомский, в чьи научные интересы также входили процессы возбуждения, торможения и механизм лабильности, уточнил термин своего учителя, назвав парабиоз стационарным возбуждением. Все или ничего! Слабые раздражения действительно понижают активность ткани. Как любое препятствие на пути бегущего тормозит бег. Но! Слабое раздражение повышает готовность той же ткани к последующему функционированию. Как бы взбадривает ее. Или, если хотите, добавляет сил. Подобно прививке, что увеличивает сопротивляемость организма агрессии микробов или вирусов. Ученые, открывшие нам двери к сокровищам парабиоза, Н.Е. Введенский и А.А. Ухтомский доказали, что существует единство трех основных нервных процессов — возбуждения, торможения и покоя. Трехфазность реагирования. Этой трехфазности сопутствует наличие парабиоза во временных микроинтервалах. В трехфазности реагирования скомпонованы подчас трудно раскладываемые по полочкам компоненты, на которых основывается неврология, — сенсорные, рефлекторные и трофические процессы. Без понимания законов парабиотического торможения и парабиотического местного неколебательного возбуждения невозможно вернуть нейроны в нормальное русло работы. Необходимо учитывать возникновение торможения в центрах в ответ на одиночное торможение. Благодаря парабиозу можно уяснить всю философскую глубину фразы: «Все или ничего!» Вышесказанное целиком выплывает из исследования возбудимости и проводимости периферической нервной системы, проведенного профессором Н.Е. Введенским более века тому назад (1901). Целую эпоху тому назад было открыто единство возбуждения и торможения как застойное неколеблющее возбуждение. Выводы исследователя легли в основу учения о парабиозе как состоянии, возникающем в реагирующей ткани под воздействием парабиотизирующих факторов (тепло, холод, химическое и инфекционное раздражение, сдавливание, электровоздействие и др.). Любой патологический процесс в организме человека поддается расшифровке и, следовательно, позволяет установить точный диагноз. Вслед за ним — наиболее эффективное лечение. С позиций парабиоза и его стадий.
Дитячий невролог

Дитячий невролог – це лікар, який займається діагностикою і лікуванням захворювань, пов’язаних з ураженням центральної та периферичної нервової системи, а також функціональними порушеннями у дітей.

Саме дитячий лікар-невролог допоможе вам забезпечити гармонійний та правильний розвиток вашої дитини від самого народження. Навіть якщо дитина народилася цілком здоровою, спокійно спить і нормально харчується, консультація дитячого невролога в перший місяць її життя є обов’язковою. Також необхідні регулярні огляди дитячого невролога і в інші періоди життя дитини.

Детальніше
Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

Термін «церебральний параліч» об’єднує групу синдромів, які виникають в результаті недорозвинення або пошкодження головного мозку (часто в поєднанні з пошкодженням спинного мозку в шийному відділі хребта) в пренатальному, інтранатальному і ранньому постнатальному періодах.

Термін «церебральний параліч» об’єднує групу синдромів, які виникають в результаті недорозвинення або пошкодження головного мозку (часто в поєднанні з пошкодженням спинного мозку в шийному відділі хребта) в пренатальному, інтранатальному і ранньому постнатальному періодах.

Детальніше
Перинатальне ураження ЦНС (ПУ ЦНС)

Перинатальне ураження центральної нервової системи – це ті патологічні стани, які виникають під впливом багатьох негативних факторів, що впливають на ріст і розвиток плоду в перинатальному періоді.

Детальніше
Органічне ураження центральної нервової системи (ЦНС)

Органічне ураження ЦНС – група нервово-психічних розладів, які розвиваються внаслідок впливу на мозок певних патологічних факторів на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ця патологія має безліч варіантів перебігу і різні механізми розвитку. 

Детальніше
Пологова травма шийного відділу хребта у дитини

Під час пологів немовля відчуває неймовірне фізичне навантаження при проходженні по пологовим шляхам. Кісткова система новонародженого відрізняється від кісткової системи дорослої людини – характерною рисою є її гнучкість, щоб без ушкоджень пройти цим шляхом. У зв’язку з цим, у новонароджених малюків ймовірність отримати пологову травму шийного відділу хребта досить висока.

 

Детальніше
Травма периферичної нервової системи

Пологова травма периферичної нервової системи – це пошкодження нервових корінців, нервових сплетінь, периферичних і черепних нервів під впливом зовнішніх механічних факторів під час пологів.

Детальніше
Затримка психомовленєвого розвитку (ЗПР)

За останнє десятиліття все більшій кількості дітей ставлять діагноз «ЗПР», і ця абревіатура все частіше фігурує в медичних висновках. Статистика невблаганна. І чим раніше буде виявлена затримка психомовленєвого розвитку (ЗПМР) або затримка розвитку мовлення (ЗРМ), тим більше шансів допомогти такій дитині.

За останнє десятиліття все більшій кількості дітей ставлять діагноз «ЗПР», і ця абревіатура все частіше фігурує в медичних висновках. Статистика невблаганна. І чим раніше буде виявлена затримка психомовленєвого розвитку (ЗПМР) або затримка розвитку мовлення (ЗРМ), тим більше шансів допомогти такій дитині.

Детальніше
Порушення м’язового тонусу у дітей: гіпотонус, гіпертонус, дистонія.

М’язовий тонус – легке напруження м’язів, необхідне для швидкого їх включення в робочий стан. Саме рівень тонусу визначає готовність м’язового комплексу до виконання рухових функцій. Для кожного періоду розвитку дитини існують фізіологічні норми тонусної активності.

Детальніше
Спинальні аміотрофії

Спинальна м’язова атрофія (СМА) – це тяжке генетичне нервово-м’язове захворювання, яке викликається дефектом у гені SMN 1.

Ген відповідає за синтез білку SMN, який забезпечує виживання мотонейронів – рухових нейронів спинного мозку. У хворих на СМА білка виробляється менше необхідної кількості, а без нього мотонейрони руйнуються. В результаті м’язи не отримують вірних сигналів від мозку, атрофуються та поступово слабнуть, а згодом виникає параліч. 

Детальніше
Міопатія

Міопатії – спадкові захворювання, в основі яких лежить ураження м’язового волокна і, як наслідок, виникнення прогресуючої дистрофії (атрофії) м’язів. М’язова дистрофія виникає через порушення біохімічних процесів у самому м’язовому волокні…

Детальніше
Мієлопатія

Мієлопатія – це неврологічний термін, що застосовується для визначення різноманітних уражень спинного мозку. Зазвичай, мієлопатія має хронічний характер перебігу. Причини ураження можуть бути різними, але всі види мієлопатій мають схожі клінічну картину і симптоми незалежно від етіології.

 

Детальніше
Невропатичні розлади

Серед психічних розладів, які зустрічаються в дитячому віці, невротичні розлади складають 65%. Невротичні розлади (невропатія, неврастенія, дитяча нервовість) у дітей проявляється широким спектром клінічних симптомів, серед яких на першому місці стоїть дисфункція і емоційні розлади.

Серед психічних розладів, які зустрічаються в дитячому віці, невротичні розлади складають 65%. Невротичні розлади (невропатія, неврастенія, дитяча нервовість) у дітей проявляється широким спектром клінічних симптомів, серед яких на першому місці стоїть дисфункція і емоційні розлади.

Детальніше
Ювенільний остеохондроз

Ювенільний (підлітковий, юнацький) остеохондроз – це захворювання, в основі якого лежать дегенеративно-дистрофічні зміни міжхребцевих дисків у підлітковому віці. Ці зміни обумовлені швидким ростом підлітків, можливими порушеннями процесу формування скелету, а також неадекватними фізичними навантаженнями на зростаючий хребет. Остеохондроз може розвиватися, якщо дитина часто носить важку сумку чи рюкзак на одному плечі, а також якщо вона довго і неправильно сидить під час навчання в неприродному положенні.

Детальніше
Синдром нав’язливих рухів

Синдром нав’язливих рухів – це розлад нервової системи у дітей, при якому виникає ряд нескладних повторюваних рухів. До таких рухів відносять смоктання пальців, гризіння нігтів, часте кліпання, розгойдування ногою, хитання чи повороти головою, скрегіт зубами, посмикування плечима, морщення лобу та ін.

Синдром нав’язливих рухів – це розлад нервової системи у дітей, при якому виникає ряд нескладних повторюваних рухів. До таких рухів відносять смоктання пальців, гризіння нігтів, часте кліпання, розгойдування ногою, хитання чи повороти головою, скрегіт зубами, посмикування плечима, морщення лобу та ін.

Детальніше
Порушення психомовленєвого розвитку при генетичних захворюваннях

У міру розвитку ряду природничих наук (генетики, біохімії, ембріології, загальної біології і т.д.) все більше значення надається генетичним факторам, які, як вважають, є причиною більш ніж половини випадків порушень психомовленєвого розвитку. Сюди, перш за все, належить патологія хромосомного набору. На сьогодні відомо більше 200 видів хромосомних аберацій, що обумовлюють затримку психомовленєвого розвитку і розумову відсталість.

У міру розвитку ряду природничих наук (генетики, біохімії, ембріології, загальної біології і т.д.) все більше значення надається генетичним факторам, які, як вважають, є причиною більш ніж половини випадків порушень психомовленєвого розвитку. Сюди, перш за все, належить патологія хромосомного набору. На сьогодні відомо більше 200 видів хромосомних аберацій, що обумовлюють затримку психомовленєвого розвитку і розумову відсталість.

Детальніше
Синдром вегетативних дисфункцій

Вегетативні дисфункції – це загальна назва всіх порушень нормальної діяльності вегетативної нервової системи (ВНС), які призводять до «збою» в роботі внутрішніх органів і систем організму.

Вегетативні дисфункції – це загальна назва всіх порушень нормальної діяльності вегетативної нервової системи (ВНС), які призводять до «збою» в роботі внутрішніх органів і систем організму.

Детальніше
Порушення постави у дітей

Постава – це невимушена звична поза людини, яка залежить від стану хребта, м’язово-зв’язкового апарату, зовнішнього середовища, загального самопочуття, спадковості. Це поняття комплексне, визначається безліччю різноманітних факторів і відображає не тільки фізичний стан людини, а й психічний.

Постава – це невимушена звична поза людини, яка залежить від стану хребта, м’язово-зв’язкового апарату, зовнішнього середовища, загального самопочуття, спадковості. Це поняття комплексне, визначається безліччю різноманітних факторів і відображає не тільки фізичний стан людини, а й психічний.

Детальніше
Дефіцит уваги з гіперактивністю

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю – це досить поширене захворювання, в основі якого лежить дисфункція центральної нервової системи (переважно ретикулярної формації головного мозку).

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю – це досить поширене захворювання, в основі якого лежить дисфункція центральної нервової системи (переважно ретикулярної формації головного мозку).

Детальніше
Аутизм

Аутизм – порушення психічного розвитку дитини, що характеризується всебічним дефіцитом спілкування, розладами мовлення і моторики. Термін «аутизм» був введений швейцарським психіатром Ейген Брейлером в 1910 році при описанні шизофренії.

Аутизм – порушення психічного розвитку дитини, що характеризується всебічним дефіцитом спілкування, розладами мовлення і моторики. Термін «аутизм» був введений швейцарським психіатром Ейген Брейлером в 1910 році при описанні шизофренії.

Аутизм – порушення психічного розвитку дитини, що характеризується всебічним дефіцитом спілкування, розладами мовлення і моторики. Термін «аутизм» був введений швейцарським психіатром Ейген Брейлером в 1910 році при описанні шизофренії.

Аутизм – порушення психічного розвитку дитини, що характеризується всебічним дефіцитом спілкування, розладами мовлення і моторики. Термін «аутизм» був введений швейцарським психіатром Ейген Брейлером в 1910 році при описанні шизофренії.

Детальніше
Доросле відділення
Про метамерне лікування Необхідні документи Запитання та відповіді
Що ми лікуємо
Остеохондроз хребта

Остеохондроз хребта – це хронічний процес дистрофії міжхребцевих дисків, що виявляється у зниженні їх еластичності і гідрофільності (диски ніби всихають, зменшується їх висота). Через втрату рідини диски втрачають свою амортизуючу функцію, і хребет вже не в змозі витримувати колишні навантаження. Фіброзна оболонка диска стоншується і пошкоджується, в ній виникають мікротріщини і розриви, через які вміст пульпозного ядра диска може виходити назовні.

Детальніше
Остеохондроз шийного відділу хребта

Шийний відділ хребта – це найбільш вразлива частина хребетного стовпа, що обумовлено анатомічними особливостями шийних хребців. Хребці шийного відділу відрізняються підвищеною мобільністю, вони легко піддаються зсувам у результаті навантажень або травм, а також досить швидко піддаються дегенеративно-дистрофічним змінам.

Детальніше
Остеохондроз грудного відділу хребта

Остеохондроз в грудному відділі хребта зустрічається значно рідше, ніж в попереково-крижовому та шийному відділах, але заслуговує окремого опису. Грудний відділ хребта є найменш рухомим в порівнянні з іншими відділами і найбільш захищеним за допомогою ребер і грудини. В даному відділі найрідше утворюються випинання міжхребцевих дисків, і вони рідко досягають великих розмірів.

Детальніше
Остеохондроз поперекового відділу хребта

Напевно кожна доросла людина чула таке слово як «остеохондроз», але не всі остаточно розуміють, що ж це таке насправді. Ми допоможемо Вам розібратися, що ж таке остеохондроз поперекового відділу хребта і як його лікувати.

Детальніше
Спондильоз

Спондильоз хребта – це хронічне захворювання, при якому відбувається розростання кісткової тканини на поверхні тіл хребців, що призводить до їх деформації.

Детальніше
Спондилоартроз

Спондилоартроз (spondylarthrosis) – це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання фасеткових міжхребцевих суглобів. В основі спондилоартрозу лежить ураження всіх структур суглоба: суглобового хряща, субхондральних відділів кістки, зв’язок та капсул суглоба, коротких м’язів, що оточують суглоб.

Детальніше
Лікування міжхребцевої грижі

Грижа міжхребцевого диска є одним з ускладнень остеохондрозу хребта і являє собою максимальний ступінь випинання пульпозного ядра диска з розривом його зовнішньої оболонки. Простір між дисками називають «міжхребцевим». Також люди часто використовують термін «хребетна грижа» або ж «грижа хребців».

Детальніше
Сколіотична хвороба, сколіоз

У грецькій мові є слово «сколіос», яке перекладається як «кривий». Цим словом медики позначають викривлення хребетного стовпа. Причому не будь-яке викривлення, а саме бічне відхилення вертикальної осі хребта.

Детальніше
Захворювання суглобів

Артроз суглобів – широко поширене захворювання. Більш правильно називати його остеоартрозом, так як при цій хворобі суглобів уражається не тільки хрящова тканина суглоба, але й кісткова. Основною відмінністю артрозу від артриту є те, що в основі захворювання лежить не запалення суглоба, а дегенеративні процеси, що протікають в ньому. Артроз суглобів проявляється болем в суглобі, що посилюється при русі, і розвитком малорухливості в ушкодженому суглобі. В деяких випадках артроз суглобів призводить до повної втрати рухливості та інвалідності пацієнта.

Детальніше
Невралгії

Невралгія – це яскраво виражений симптом запалення нерва. Являє собою нападопоподібний гострий, пекучий або тупий ниючий біль в зоні іннервації ураженого нерва. У перекладі з грецької мови цей термін означає «біль у нерві». Всі функції при цьому у нерва зберігаються.

Детальніше
Невропатії

Невропатії (нейропатії) – це збірний неврологічний термін, що позначає різні дегенеративно-дистрофічні ураження периферичних нервів. Це узагальнююче поняття, що об’єднує різноманітні форми і варіанти уражень нервів, і це пояснює широку поширеність даної патології. Цей термін неоднозначний, багато фахівців його застосовують тільки для позначення незапальних змін нервів. У дитячій неврології під поняттям «невропатія» мається на увазі підвищена дитяча збудливість у поєднанні з втомлюваністю.

 

Детальніше
Невропатія лицьового нерва

Невропатія лицьового нерва найчастіше виникає в результаті переохолодження, лицьової травми, перенесеного інфекційного захворювання, стресових ситуацій, на тлі ослабленого імунітету. Може розвинутися як ускладнення отиту, тимпаніту, паротиту, захворювань зубів, діабету, перенесеної герпетичної інфекції. Найуразливішою ділянкою лицьового нерва вважається його відрізок, розташований у вузькому звивистому каналі (в пірамідці скроневої кістки) довжиною близько 3 см. 

Детальніше
Невропатія трійчастого нерва

Невропатія трійчастого нерва найчастіше розвивається після стоматологічних процедур, протезування, щелепно-лицьових операцій або травм, а також в результаті переохолодження, перенесених інфекцій, пухлинних процесів.

Детальніше
Невропатія променевого нерва

Серед усіх видів невропатій верхніх кінцівок найпоширенішою є саме невропатія променевого нерва. Невропатія може виникнути після глибокого сну, якщо людина спала на твердій поверхні, поклавши при цьому руку під голову.

Детальніше
Невропатія ліктьового нерва

Невропатія ліктьового нерва проявляється в порушенні його функції в результаті компресії нервового стовбура у вузьких кістково-м’язових каналах в області ліктьового суглоба і на кисті або ж в результаті травми (розтягнення, надрив ліктьового нерва) при вивихах і підвивихах в ліктьовому суглобі. Невропатія, що виникла при здавлюванні нерва в кубітальному каналі, відома ще під назвою «синдром кубітального каналу».

Детальніше
Невропатія серединного нерва

Невропатія серединного нерва – це ураження серединного нерва, що проявляється виникненням чутливих і рухових розладів у зоні його іннервації (в 1, 2 і 3 пальцях рук).

Детальніше
Невропатія сідничного нерва

Невропатія сідничного нерва – одна з найпоширеніших мононевропатій нижніх кінцівок. Вона полягає в пошкодженні сідничного нерва і формуванні ряду рухових і чутливих порушень його функції.

Детальніше
Невропатія малогомілкового нерва

Невропатія малогомілкового нерва виникає при травмуванні або компресії нервового стовбура на будь-якій ділянці ходу нерва на гомілки. Це найчастіший вид нейропатії нижніх кінцівок. Травма нерва настає при переломах малогомілкової кістки, коли він травмується кістковими уламками. 

Детальніше
Невропатія великогомілкового нерва

Невропатія великогомілкового нерва часто спостерігається при переломах кісток гомілки, вивиху гомілковостопного суглоба, розтягненні і пошкодженні зв’язок стопи. Повторні спортивні травми стопи, захворювання колінного і гомілковостопного суглоба, порушення обміну речовин і розладу кровообігу нерва часто призводять до даного виду невропатії.

Детальніше
Міалгії (фіброміалгії), міозити, міофасціальний синдром

Міалгії (фіброміалгії), міозити, міофасціальний синдром – захворювання, головним симптомом яких є виражений м’язовий біль різної локалізації та походження. М’язові болі можуть виникати в силу різних причин:

  1. застійні явища в м’язових тканинах;
  2. гіпертонус м’язів (стійкий м’язовий спазм);
  3. удари і розтяги;
Детальніше
Захворювання вегетативної нервової системи

Вегетативна нервова система (синонім «автономна» нервова система) — це частина нервової системи, яка забезпечує збалансовану роботу всіх внутрішніх органів і підтримує сталість внутрішнього середовища людини. Вона відповідає за іннервацію залоз зовнішньої та внутрішньої секреції.

Детальніше
Додаткові послуги
Прийом логопеда

Мовлення – це відображення мислення, це система. Якщо є проблеми з усним мовленням, то будуть труднощі і з оформленням думок, умінням аналізувати, міркувати, вибудовувати логічні ланцюжки, проблеми з читанням і письмовим мовленням. Достатньо порушення в одній мовленнєвій ланці, щоб вся система почала функціонувати неправильно.

Мовлення – це відображення мислення, це система. Якщо є проблеми з усним мовленням, то будуть труднощі і з оформленням думок, умінням аналізувати, міркувати, вибудовувати логічні ланцюжки, проблеми з читанням і письмовим мовленням. Достатньо порушення в одній мовленнєвій ланці, щоб вся система почала функціонувати неправильно.

Мовлення – це відображення мислення, це система. Якщо є проблеми з усним мовленням, то будуть труднощі і з оформленням думок, умінням аналізувати, міркувати, вибудовувати логічні ланцюжки, проблеми з читанням і письмовим мовленням. Достатньо порушення в одній мовленнєвій ланці, щоб вся система почала функціонувати неправильно.

Мовлення – це відображення мислення, це система. Якщо є проблеми з усним мовленням, то будуть труднощі і з оформленням думок, умінням аналізувати, міркувати, вибудовувати логічні ланцюжки, проблеми з читанням і письмовим мовленням. Достатньо порушення в одній мовленнєвій ланці, щоб вся система почала функціонувати неправильно.

Детальніше
Метамерний масаж

О несомненной пользе массажа написано уже немало статей, и уже давно известно, что это одно из средств оздоровления, наряду с занятиями спортом, правильным питанием. Массаж помогает быстро восстановиться после стресса и избежать заболеваний, связанных с постоянным нервным напряжением, обезболивает болевые точки, расслабляет напряженные мышцы.

Детальніше
Консультація психолога - Ваш шанс змінити життя на краще

Якщо Ви відчуваєте, що НЕ справляєтеся зі своїми психологічними проблемами, що життя забарвлене ​​в чорні фарби, якщо Вас нічого НЕ радує і НЕ мотивує, і Ви не знаєте, як собі допомогти – запишіться на консультацію психолога в «Медичний центр Берсенєва».

Детальніше
Прийом сімейного лікаря

У «Медичному центрі Берсенєва» всі пацієнти можуть отримати кваліфіковану індивідуальну консультацію сімейного лікаря Петлицької Вікторії Віталіївни, фахівця з багаторічним досвідом роботи в цій галузі.

Вікторія Віталіївна пройшла спеціальну багатопрофільну підготовку за фахом «сімейна медицина».

Детальніше
Діагностика

Нейрофункціональні методи дослідження допомогають неврологу-клініцисту підтвердити діагноз, визначити ступінь та характер ураження, вибрати оптимальну тактику лікування та скоригувати можливості відновлення уражених структур центральної та периферичної нервової системи.

Детальніше
Інфузійна терапія

Інфузійна терапія (внутрішньовенне введення в організм розчинів різних лікарських препаратів). На даний час є одним з найважливіших лікувальних заходів, покликаних вирішувати широкий спектр медичних завдань. Даний метод лікування існує з 30-х років XIX століття. Цей спосіб лікування дозволяє досягти швидкого терапевтичного ефекту, так як ліки потрапляють безпосередньо в кров’яне русло, а також дозволяє більш ефективно контролювати його дію.

Детальніше
Кінезіотейпінг

Кінезіотейпування – це накладення і фіксація на кілька днів на шкірі дитини спеціальних еластичних стрічок з метою забезпечення фізіологічних рухів суглобів і м’язів, активуючи процеси відновлення і контролю над рухом.

Кінезіотейпи – це еластичні бавовняні стрічки, покриті гіпоалергенним клеєм на акриловій основі.

Детальніше
Виготовлення ортезу

В нашем Медицинском Центре Вы можете получить изготовить индивидуальные ОРТЕЗЫ из термопластичного низкотемпературного материала.

Ортезы — это специальные ортопедические приспособления, предназначенные для коррекции, стабилизации и компенсации нарушений опорно-двигательной системы. Ортезы обеспечивают защиту и разгрузку суставов, создавая для них внешнюю поддержку. Ортезы -незаменимые помощники в лечении и реабилитации.

Детальніше
Заняття по нейрокорекціі

Нейропсихолог не тільки вивчає зв’язок мозку і психічних процесів, але і знає, які структури мозку і яким чином забезпечують правильну мову, гарну пам’ять і сприйняття, вміння контролювати власну поведінку, утримувати увагу, високу стійкість до стресів, і інше.

Детальніше
Логопедичний масаж

Масаж артикуляційного апарату або логопедичний масаж – це метод механічного впливу, який змінює стан м’язів, нервів, кровоносних судин і тканин артикуляційного апарату.

Детальніше
Лікар Берсенєв пояснює

Онлайн консультація

Оплата онлайн