Міалгії (фіброміалгії), міозити, міофасціальний синдром - захворювання, головним симптомом яких є виражений м'язовий біль різної локалізації та походження. М'язові болі можуть виникати в силу різних причин:
-
застійні явища в м'язових тканинах;
-
гіпертонус м'язів (стійкий м'язовий спазм);
-
удари і розтяги;
-
тривалі або занадто важкі фізичні навантаження;
-
супутні захворювання: грип, ГРВІ, артрит, радикуліт, міозит (запалення м'язової тканини);
-
в деяких випадках м'язові болі виникають на тлі емоційної перевтоми;
-
тривале перебування в холодному, вологому приміщенні.
При міалгії больові відчуття посилюються при натисканні на м'язи і в русі, проте вони можуть мати і постійний характер, зберігаючись також і в стані спокою.
Крім больових відчуттів, можуть спостерігатися також такі симптоми міалгії, як головний біль, підвищення температури (гіпертермія), нудота, відчуття напруги і скутості суглобів.
Фіброміалгія - це найпоширеніший вид міалгії, що характеризується дифузним м'язової болем в певних ділянках тіла (частіше симетричних). Найчастіше це комплексне хронічне захворювання, в клініці якого крім м'язового болю відзначаються також безсоння, депресивні розлади, підвищена стомлюваність, тривожність, метеозалежність. Жінки схильні до цього захворювання частіше, ніж представники сильної статі.
Найчастіше біль локалізується в поперековій, шийній, потиличній і плечовій областях. Характерне дифузне поширення з можливим акцентом в окремих зонах тулуба або кінцівок.
Головним клінічним феноменом ФМ є хворобливі зони ( «ніжні» зони), навіть легкий вплив на які викликає біль.
Фіброміалгія в свою чергу теж поділяється на два види: первинну і вторинну фіброміалгію.
Для первинної фіброміалгії характерні кістково-м'язові больові відчуття, що гостро виражаються при пальпації «ніжних» зон. Первинна фіброміалгія зустрічається переважно у жінок і дівчат, схильних до тривожності, до стресів і депресії, часто спостерігається вона і у дівчаток-підлітків. Біль може посилюватися через перенавантаження, травми, зміни погоди (холод, вогкість). Для хворих на фіброміалгію характерні часті пароксизмальні вегетативні розлади - панічні атаки, гіпервентиляційний синдром.
Вторинна (локальна) фіброміалгія найчастіше спостерігається у чоловіків і може бути викликана робочими або спортивними навантаженнями.
Міофасциальний синдром - є поширеною патологією опорно-рухового апарату і характеризується хронічним м'язовим болем і формуванням в напружених м'язах хворобливих ущільнень (тригерних точок). Крім місцевих болів в області тригерних точок, відзначаються також порушення чутливості, обмеження обсягу руху, вегетативна дисфункція (порушення потовиділення, зміна кольору шкіри).
На сьогодні немає жодної людини, яка б жодного разу в своєму житті не відчувала болю в м'язах. Тому не дивно, що до таких хворобливих проявів ми звикли ставитися спокійно, припускаючи, що всі вони мають природний характер.
На жаль, подібна природа болю спостерігається не завжди. У більшості випадків м'язово-скелетні болі є симптомами міофасціального синдрому, який в свою чергу провокується дією тригерних точок: латентних або активних.
Активна тригерна точка являє собою фокус максимальної дратівливості і болючості в м'язі, що має специфічну зону відображення неприємних відчуттів, які можуть виникати як в стані спокою, так і в русі. Упевнитися в появі подібних точок можна за допомогою пальпації - натискання пальцями на ділянку шкіри. Як правило, відповіддю на стимуляцію тригерних точок виступає локальний, судомний рух м'язів, що супроводжується посиленням больових відчуттів.
Латентні точки викликають біль тільки при пальпації. При здійсненні пальпації хворий може відчути відображення болю у віддаленій від її вогнища зоні.
Основними причинами виникнення міофасціального больового синдрому є:
-
Остеохондроз - внаслідок подразнення синувертебрального нерва (нерв Люшка), що іннервує структури хребетного стовпа, часто виникає рефлекторний спазм навколохребцевих і віддалених м'язів. Тривале перенапруження м'яза сприяє формуванню в ньому активних тригерних точок.
-
Аномалії розвитку. Вирішальне значення має асиметрія тіла при різній довжині ніг. Різниця в довжині ніг фізіологічна, так як виявляється у 92% осіб молодого віку. Справа швидше в її ступені. Фактором ризику вважається різниця в довжині ніг, що перевищує 1 см, так як вона достовірно корелює з болями в спині. Появі м'язових болів може сприяти плоскостопість, довга друга плюснова кістка при укороченій першій. Довга друга плюснова кістка є фактором появи болю в попереку, стегні, коліні, гомілці, стопі. Подібна конфігурація стопи викликає виражені порушення положення, на відновлення якого потрібні значні зусилля багатьох м'язових груп. В результаті постійного напруження м'язів і виникають м'язові больові синдроми.
-
Тривала іммобілізація м'язів. Довге перебування в одному положенні під час глибокого сну може активізувати тригерні точки. Саме в цих випадках з'являються тягнучі, глибокі, погано локалізовані, що розливаються по спині болі після ранкового піднімання з ліжка. Особливе значення має тривала іммобілізація кінцівки після переломів. Після зняття гіпсу м'язи завжди болісно напружені і, як правило, розвивається стан, що отримав назву «заморожені» суглоби. М'язи вимагають поступового розтягнення, а суглоби - «розробляння». Після зняття гіпсу болі можуть з'являтися практично в усіх частинах спини, так як іммобілізація як верхніх, так і нижніх кінцівок після переломів призводить до грубого порушення стереотипу рухів всього тіла і появі виражених асиметрій тіла. Здавлювання м'язів ременями сумки або лямками рюкзака, вузькими бретельками, тугим комірцем, туго застебнутим ременем, вузькими джинсами, важким зимовим пальто, бандажами або корсетами може активізувати тригерні точки у відповідних м'язах.
-
Переохолодження м'язів. Має значення як загальне охолодження, так і місцеве (сидів на протязі, «надуло» в шию, «продуло» поперек і т.д.). Охолодження - один з найпоширеніших провокуючих чинників. Зазвичай, він поєднується з перевантаженням м'язів, коли охолоджуються натруджені, напружені м'язи.
-
Психічні фактори. Емоційний стрес завжди супроводжується м'язовим напруженням, що забезпечує готовність організму до боротьби або втечі. Після припинення стресового впливу м'язи часто продовжують залишатися в напруженому стані. Важлива також роль і хронічних стресових ситуацій, коли багато м'язів обличчя, шиї, тулуба знаходяться в скороченому стані і людина ніби «розучується» контролювати м'язове напруження і розслаблює м'язи. У стані хронічного стресу змінюються хода і стереотип рухів. Згадайте вираз - «його зігнуло горе». Стан психіки завжди відбивається на рухах, у людини змінюється так звана психомоторика. Зміна пози призводить до спазмів і перенавантажень м'язів, з'являються болі, які в свою чергу ще більше порушують ходу і положення тіла.
-
Хвороби вісцеральних органів і суглобів. Практично будь-яка соматична патологія може супроводжуватися міофасціальними больовими синдромами. Больова імпульсація з ураженого внутрішнього органу або суглоба призводить до захисного напруження відповідних м'язів для іммобілізації суглоба або створення м'язового «корсета» навколо хворого органу. Так, ішемічна хвороба серця з нападами стенокардії або інфаркт міокарда, як правило, супроводжується появою міофасціальних больових синдромів в області грудної клітки зліва.
-
Перенавантаження нетренованих м'язів. Міофасциальні больові синдроми більш характерні для людей розумової праці. Слабкий м'язовий корсет - один з найсерйозніших чинників ризику. При незвичній тривалій роботі слабких і нетренованих м'язів в них виникають хворобливі м'язові напруження і активізуються тригерні точки. Часто м'язовий біль виникає у пацієнтів на початку дачного сезону при фізичних перенавантаженнях на городі після зимової бездіяльності. Розтягнення м'язів з подальшим їх спазмом при невдалому повороті, кидку, стрибку - часта причина активізації тригерів. Кидки в баскетболі, подача у великому тенісі, метання списа або штовхання ядра згубно позначається на нерозігрітих, і непідготовлених м'язах.
-
Забій м'язів. Прямий удар м'яза може активізувати тригери, які залишаються в активному стані після регресу гематоми.
Міозит - запалення м'язової тканини, яке призводить до утворення твердих утворень (вузликів) в м'язових волокнах. Зазвичай, міозит зачіпає конкретну групу м'язів, якщо ж вогнищ запалення багато - це вже поліміозит. Крім того, хвороба може стосуватися не тільки м'язової тканини, а й шкірних покривів - такий прояв називають дерматоміозитом.
Виділяють гострий, підгострий і хронічний варіант перебігу міозиту. При останньому варіанті в м'язах формуються щільні вузлики або ущільнення, болючі при пальпації.
Фактори, що впливають на виникнення запалення в м'язах: переохолодження, травми, м'язові судоми, інфекційні хвороби (грип, ангіна), постійне напруження певної групи м'язів (при професійній діяльності, наприклад, у спортсменів, музикантів і т.д.), а також такі хвороби як сколіоз, остеохондроз, ревматизм, ревматоїдний артрит, червоний вовчак. Бувають також гострі гнійні міозити, викликані стафілококовими, стрептококовими, пневмококовими бактеріями.
Найголовніший симптом - це сильний біль в певній групі м'язів (шиї, грудній клітці, попереку, гомілки і т.д.). Біль зазвичай посилюється при натисканні на уражену ділянку і під час руху, при зміні погоди. Хронічний міозит може супроводжуватися не гострими болями, а ниючими, постійною слабкістю в м’язах. Іноді властиве почервоніння шкіри і припухлість в місці запалення. Через захисне напруження м'язів робота суглобів обмежується - розвивається артрит.
Для поліміозита характерна загальна слабкість м'язів, яка може призвести до атрофії: людині важко встати, брати щось в руку, піднімати голову. Це дуже небезпечно, так як атрофуватися можуть життєво важливі м'язи, які беруть участь в диханні, жуванні і ковтанні їжі.
