Артроз суглобів буває первинним або вторинним. Первинний артроз спостерігається в 40 - 50% випадків всіх захворювань артрозом. Він розвивається у практично здоровому суглобі, а його причина полягає у великому фізичному навантаженні, що перевищує міцність суглобового хряща. В інших випадках спостерігається вторинний артроз, що викликається наслідками травм або запальних захворювань суглобів.
В основі патологічного механізму розвитку артрозу суглобів лежить порушення обміну речовин в хрящовій тканині, що призводить до втрати її еластичності, гладкості. Згодом гіаліновий хрящ стоншується і починає розтріскуватися.
Далі процес переноситься на кісткові тканини, провокуючи розростання остеофітів та порушення форми кістки. Остеоартроз найбільш часто вражає суглоби нижніх кінцівок, яким щодня доводиться нести вагу людського тіла (кульшовий, колінний, гомілковостопний). За сформованою в медицині традицією деякі види остеоартрозів мають свої назви. Наприклад, остеоартроз колінного суглоба називається гонартрозом, а тазостегнового - коксартрозом. Серед суглобів верхньої кінцівки артроз вражає найчастіше дрібні суглоби кисті і фаланг пальців, а також плечовий суглоб з розвитком плечолопаткового періартрозу.
Гонартроз - це артроз колінного суглоба, причому це захворювання є найпоширенішим видом артрозу.
На початкових стадіях зміни відбуваються на молекулярному рівні в хрящовій тканині, далі йдуть зміни гіалінового хряща: місцями він стає мутним, стоншується, розшаровується, розтріскується в різних напрямках. Закінчується цей процес повним зникненням хряща, оголюючи кістку. У свою чергу кістка реагує на загибель хряща ущільненням, тобто зайвим розростанням кістки по периферії, утворюються шипи, нога деформується і викривляється. З цих причин дана хвороба носить назву «деформуючий артроз».
Звичайним симптомом гонартрозу є відчуття скутості в суглобі, «стягнення» під коліном, біль у коліні після тривалої ходьби. Багато хворих на гонартроз (артроз колінного суглоба) скаржаться на труднощі при ходьбі переважно вранці, після сну або після довгого сидіння. Людині потрібно «розходитися» для того, щоб ставало легше. З розвитком гонартрозу болі в коліні, особливо на внутрішній його стороні, стають більш наполегливими і постійними. Нерідко хворі з гонартрозом відчувають хрускіт при русі колінного суглоба. Далі розвивається обмеження згинання та розгинання ноги. При прогресуванні захворювання розвивається кульгавість. У більш запущених випадках людина не може пересуватися без допомоги сторонніх, опори або без милиць. Часто в лежачому положенні біль вщухає, проте буває, що вночі людина страждає від болів.
При огляді колінного суглоба на початковій стадії захворювання зовнішніх змін зазвичай не виявляється. З перебігом захворювання дуже помітна деформація колінного суглоба, контури кісток, що утворюють суглоб, грубі, виявляється контрактура (неповне згинання або розгинання), викривлення гомілки. Поклавши долоню на передню поверхню коліна, можна відчути при згинанні чи розгинанні хрускіт в колінному суглобі різної інтенсивності й тривалості.
Подібне відчуття можна отримати, якщо зрушувати надколінок назовні в поперечному напрямку (позитивний пателло-конділярний симптом).
При обмацуванні суглоба хворого на гонартроз виявляється хвороблива зона, зазвичай з внутрішньої сторони суглоба, на рівні виростків стегна, великої гомілкової і суглобової щілини. Часто в порожнині колінного суглоба накопичується випіт, тобто приєднується синовіт. Подібний стан визначається сгладженістю контурів колінного суглоба через випинання тканин над надколінком і збоку від нього і відчуттям флуктуації при обмацуванні цього випинання двома руками.
Гонартроз поділяють на два види.
Первинний гонартроз протікає на тлі відносного здоров'я. В основному хворіють люди похилого віку, особливо жінки. У групі ризику знаходяться люди із зайвою масою тіла, тобто які страждають ожирінням, саме вони найчастіше хворіють на артроз колінного суглоба. Вторинний гонартроз розвивається в основному після перенесеної травми колінного суглоба або ж після перенесених захворювань. У разі проведення своєчасного лікування всіх перерахованих вище захворювань розвитку гонартрозу можна уникнути.
Артроз тазостегнових суглобів (коксартроз) розвивається зазвичай після сорока років. Жінки хворіють трохи частіше за чоловіків. Коксартроз може вражати як один, так і обидва тазостегнових суглоба. Але навіть у разі двостороннього ураження спочатку, як правило, уражається один суглоб, і лише потім до нього «підтягується» другий.
Основний симптом коксартрозу - біль в паху. Найчастіше біль з паху поширюється вниз по нозі - по передній і бічній поверхні стегна. Іноді такі больові відчуття поширюються ще й на сідницю. Зазвичай біль, що йде від паху по передній і бічній поверхні стегна, доходить вниз тільки до середини стегна або до коліна. Нижче коліна цей біль майже ніколи не опускається. Лише дуже рідко біль доходить до середини гомілки, але не опускається до пальців ніг - в цьому відмінність коксартрозного болю від болю, викликаного пошкодженням попереку (наприклад, грижею міжхребцевого диска).
Болі виникають в основному при ходьбі і при спробі встати зі стільця або з ліжка. Часто саме найперші кілька кроків після підведення бувають особливо болючими. Потім, коли людина розходиться, може стати трішки легше. Але після довгої ходьби больові відчуття знову посилюються. У спокої, сидячи і лежачи, болі, зазвичай, проходять.
На ранніх стадіях коксартрозу больові відчуття в паху і стегні виражені слабо, частіше відзначається лише легке накульгування і несильний ниючий біль при ходьбі. Тому хвора людина не поспішає до лікаря, сподіваючись на те, що проблема якимось чином вирішиться сама по собі. Однак минає час, хвороба прогресує, і больові відчуття наростають. У більшості випадків це відбувається поступово, але іноді, після невдалого руху або навантаження, можуть відбуватися досить різкі загострення, які тривають від кількох днів до кількох місяців.
Поступово до больових відчуттів додається обмеження рухливості ноги. Людині важко відвести ногу вбік, підтягнути ногу до грудей; важко одягти шкарпетки або взуття. Хвора людина навряд чи зможе сісти на стілець «верхи», широко розставивши ноги, або зробить це з великими труднощами.
У міру прогресування коксартрозу у ряду хворих може з'явитися щоразу виразніший хрускіт у хворому суглобі при русі і ходьбі. Зазвичай він буває пов'язаний з тертям суглобових поверхонь, не ідеально підігнаних одна до одної за формою. Звичайно, здорові суглоби теж можуть злегка «поклацувати», а у деяких людей навіть поклацувати вельми голосно. Але артрозний хрускіт має зовсім іншу тональність, він грубий і «сухий». І якщо на першій стадії хвороби хрускіт суглоба виражений відносно слабко, то в міру прогресування коксартрозу він стає більш відчутним і виразним.
В деяких випадках артрозу хвора нога стає коротшою. Скорочення ноги особливо помітно, коли пацієнт лежить на спині. Відразу стає видно, що хвора нога коротша за здорову і повернута назовні. Крім того, вкорочення ноги можна виявити, якщо покласти пацієнта на живіт і звести разом його п'яти.
Через укорочення ноги хвора на коксартроз людина помітно накульгує при ходьбі: вона ніби припадає на хвору ногу. Зрозуміло, що внаслідок кульгавості поперековий відділ хребта при ходьбі піддається підвищеним навантаженням. Тому з часом до болів у паху і стегні додаються хронічні «болі втоми» в попереку.
Приблизно на тих же стадіях хвороби виникає атрофія м'язів стегна: м'язи хворої ноги вище коліна ніби всихають і зменшуються в об'ємі. Хвора нога виглядає набагато худішою від здорової. Атрофія стегнових м'язів призводить до появи болів в області коліна, в місцях прикріплення сухожиль. Найцікавіше, що подібні больові відчуття в області коліна можуть бути виражені сильніше, ніж паховий і стегновий біль. В результаті хворим часто ставлять помилковий діагноз - артроз колінного суглоба - і проводять не зовсім правильне лікування.
Артроз плечового суглоба (плечолопатковий періартроз, адгезивний капсуліт)
Плечолопатковий періартроз, або артроз, або остеоартроз плечового суглоба, або адгезивний капсуліт, або синдром «замороженого плеча» - стан хворобливої скутості м'язів плечового поясу навколо плечового суглоба. Причина виникнення такого захворювання як артроз плечового суглоба до цих пір точно не встановлена. Одночасно існує кілька теорій виникнення цього захворювання. Нижче перераховані найпоширеніші теорії формування артрозу плечового суглоба (плечолопаткового періартрозу):
-
тривалі і однотипні навантаження на м'язи і зв'язки плеча (тривала робота однією рукою, гра на гітарі і т.д.);
-
травма плечового суглоба (падіння на руку, спортивні перенавантаження і підняття вантажів);
-
наявність протрузій або гриж міжхребцевих дисків на рівні шийного відділу хребта;
-
спадковий фактор і т.д.
При плечолопатковому періартрозі у хворого виявляється два принципово відмінних моменти: біль у плечі (плечовому суглобі) при русі і в спокої, контрактура - м'язове обмеження обсягу плечового суглоба при відведенні руки в сторону, при її піднятті вгору і неможливості відведення хворої руки за спину. Плечолопатковий періартроз часто розвивається поступово, непомітно для пацієнта. Жінки раптом виявляють, що не можуть застебнути і розстебнути у себе за спиною самостійно бюстгальтер, так як рух (відведення) руки назад і за спину викликає у них різкий біль у плечі (плечовому суглобі).
Цей біль в плечі різко обмежує рухи в руці. У важких випадках плечолопаткового періартрозу при сильному болі в плечі, що йде вниз по руці, пацієнт не здатний піднести цією рукою ложку до рота, на стільки його може турбувати цей біль в плечі. У пацієнта з артрозом плечового суглоба порушений сон, так як він не може підібрати зручне положення для хворої руки лежачи, так щоб плече не «защемило» через біль.
Артроз суглобів є тривалим, повільно прогресуючим захворюванням, кінцевим результатом якого стає формування анкілозу і втрата рухливості в уражених суглобах. На ранніх стадіях захворювання протікає практично безсимптомно і його можна виявити тільки на рентгенівському знімку. Чим раніше буде встановлено діагноз і розпочато лікування, тим кращим є прогноз. При своєчасному і комплексному лікуванні можливо домогтися призупинення подальшого прогресування захворювання.
Фахівці «Медичного центру Берсенєва» застосовують метамерний метод діагностики та лікування захворювань суглобів. Це принципово новий і унікальний підхід, розроблений лікарем Берсенєвим Володимиром Андрійовичем. Авторська методика являє собою комплексний вплив і на уражені суглоби, і на нейрометамери, що забезпечують їх нормальну роботу. Для кожного пацієнта з урахуванням індивідуальних особливостей розробляється лікувальна програма, розрахована на 1,5-2 роки. Під час перерви між курсами метамерних ін'єкцій пацієнти повинні виконувати всі рекомендації лікаря вдома. Тільки в такому випадку можна домогтися стійкої ремісії, зупинити дистрофічні процеси в суглобах і відновити їх порушені функції.
Записатися на діагностику і лікування в нашу клініку можна за телефоном контакт-центру (044) 238-22-31.
