Подвійна геміплегія, як одна з форм ДЦП

Подвійна геміплегія – найбільш рідкісна форма ДЦП. Вона зустрічається у 1,9% хворих.

• Найпоширеніша форма – спастична диплегія. Найчастіше страждає рухова функція, у деяких дітей – інтелектуальні здібності.
• Гіперкінетична форма має характерний симптом – гіперкінези, тобто мимовільні рухи.
• Для геміпаретичної форми характерне ураження однієї півкулі мозку. Отже, парез м’язів виникає на одному боці тіла.
• Атонічно-астатична форма має наступні симптоми: гіпотонія м’язів, розлади опорно-рухового апарату, порушення балансу. Це друга за складністю форма ДЦП після подвійної геміплегії.

Іноді у пацієнта відзначаються симптоми, властиві декільком формам. В такому випадку ставиться діагноз – змішана форма ДЦП.

Подвійна геміплегія – найскладніша форма дитячого церебрального паралічу. Для хвороби характерні рухові порушення кінцівок та розумові розлади. Найчастіше руки страждають сильніше ніж ноги, але зустрічаються випадки ідентичного ураження. Подвійна геміплегія може бути діагностована відразу після народження дитини.

До появи захворювання призводять пошкодження підкіркових і кіркових структур півкуль головного мозку. Як правило, це трапляється внаслідок порушення кровообігу.

Симптоми подвійної геміплегії

Як вже було сказано вище, найбільш характерним симптомом є рухові розлади і розумові відхилення. Розглянемо симптоматику більш детально:

• розлади мовленнєвого апарату. Відзначаються у 100% хворих. У найбільш складних випадках діагностується тяжка дизартрія, анартрія, тобто повна відсутність мовленнєвих навичок. Деякі діти можуть видавати окремі звуки, вимовляти склади;
• розумова відсталість. Вона також може бути причиною розладів мовлення у дітей хворих на подвійну геміплегію;
• судоми. Виявляються у 45-60% дітей;
• неможливість тримати рівновагу. Хворі не можуть стояти, ходити, сидіти;
• слабка чутливість кінцівок;
• розлади смоктання і ковтання;
• розлади слуху;
• відсутність складних емоційних реакцій. Дитина впізнає батьків і близьких, радісно їх зустрічає, негативно реагує на дискомфорт, але не більше;
• мікроцефалія, тобто відсутність росту голови після народження;
• косоокість.

Наслідки подвійної геміплегії

Більшість дітей з таким діагнозом не піддаються навчанню. Причина не тільки в низьких інтелектуальних здібностях, а й у відсутності почуття мотивації. Багато залежить від оточення дитини і докладених зусиль. Наприклад, незважаючи на важкі розлади опорно-рухового апарату, хворий на подвійну геміплегію може навчитися сидіти. Психічні відхилення не дозволяють таким пацієнтам повноцінно адаптуватися в суспільстві, але вони можуть стати частково соціалізованими.

Діагностика подвійної геміплегії

Незважаючи на яскраво виражену симптоматику, необхідно проводити багаторівневу діагностику, адже причиною подвійної геміплегії може бути ряд інших неврологічних захворювань центральної нервової системи:

1. Ретельний неврологічний огляд із застосуванням метамерних технологій;
2. МРТ головного мозку і шийного відділу хребта;
3. КТ;
4. Електроміографія. Вона націлена на визначення рівня активності м’язів;
5. УЗД судин голови та шиї;
6. Перевірка зору і суху.
7. Лікування подвійної геміплегії

Як і при інших формах ДЦП, чим раніше розпочати лікування, тим більш сприятливим буде прогноз. Терапія підбирається індивідуально для кожного пацієнта, оскільки велике значення мають причина захворювання і вік. Отже, самолікування не принесе ніякого результату.

Лікарі застосовують такі методи:

• вітамінотерапія;
• медикаменти, спрямовані на відновлення рухової активності;
• нейропротектори;
• антиоксиданти;
• масаж;
• ЛФК;
• електрофорез.

Метамерний метод лікування довів свою ефективність. Це точковий вплив на уражені ділянки, який відновлює трофічні, сенсорні і рухові функції. Суть методу полягає у введенні невеликих лікарських доз ін’єкційним шляхом. Голка, входячи під шкіру, активізує рефлекси, а лікарський препарат підсилює ефект. Використані препарати складаються з нервових клітин та амінокислот.