Тривога чи тривожний розлад: у чому різниця?

«Як мені позбутися тривоги?» – один із найчастіших запитів, з якими приходять на прийом до психолога. Багато хто щиро вірить: якби вдалося прибрати тривогу назавжди, життя стало б легшим. Але правда в тому, що повністю позбуватися тривоги не варто – і навіть небезпечно. Питання не в тому, як прибрати тривогу, а в тому, де межа між нормальною тривожністю та розладом, який справді потребує допомоги.

Навіщо нам потрібна тривога

Тривога – це сигнал про небезпеку. Саме завдяки їй ми дивимось в обидва боки, переходячи дорогу, або терпляче чекаємо зеленого сигналу світлофора. Це базовий механізм виживання.

Друга функція тривоги – мобілізація внутрішніх ресурсів. Вона готує тіло до дії, щоб впоратися з небезпекою. У природі існує лише три способи реагування на загрозу: напад, втеча або завмирання – і тривога кожного разу запускає саме цей механізм.

Чому одні люди тривожніші за інших

Рівень тривожності значною мірою обумовлений генетично: у батьків зі схильністю до підвищеної тривожності діти найчастіше також матимуть таку схильність. Додатково на тривожність впливають:

• стресові ситуації;
• самооцінка;
• життєвий досвід.

Ми не можемо бути однаковими у своїй тривожності – але можемо зрозуміти причини цих відмінностей і навчитися доброзичливо ставитися до людей, які тривожаться більше або менше за нас.

Коли тривожність стає розладом

Тривога потрібна для виживання, проте її надмір може заважати жити. Важливо розуміти: тривожність і тривожний розлад – це не одне й те саме. Завдання психолога – не зробити людину «нетривожною», а навчити її жити з тривогою, толерувати її, а за потреби — допомогти впоратися з розладом.

Якщо людина має високу тривожність, але при цьому здатна виконувати повсякденні завдання, отримувати задоволення від життя та будувати безпечні стосунки — це не розлад. Розладом тривога стає тоді, коли починає заважати звичному функціонуванню. Людина може сказати: «Я не можу ходити на роботу, готувати, спати, спілкуватися… крім тривоги я ні про що не думаю».

Дві ознаки, що вказують на розлад

1. Тривога без реальної підстави. Людина переживає за речі, які з нею ніколи не траплялися і, ймовірно, не трапляться: «А що, якщо на мене впаде астероїд?», «Раптом я потраплю під машину?».
2. Невідповідність між тривогою та її причиною. Наприклад, коли людина сідає за кермо і думає про ймовірність ДТП – це звичайна тривога. Але коли людина взагалі відмовляється сідати за кермо через страх ДТП – це вже ознака розладу.

Тобто існує базова тривога, яка різна у різних людей залежно від генетики й досвіду, – і є тривога, яка заважає жити. Саме вона потребує уваги фахівця.

Види тривожних розладів

До тривожних розладів належать:

• панічний розлад;
• обсесивно-компульсивний розлад;
• генералізований тривожний розлад;
• розлад тривоги за здоров’я;
• соціальна фобія;
• різноманітні фобії – страх чогось конкретного: комах, висоти, замкненого простору тощо.

Що допомагає впоратися з надмірною тривогою

Метод, який довів свою ефективність у роботі з надмірною тривогою, – когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона допомагає визначити проблемні сфери життя та цілеспрямовано впливати на те, що їх підтримує. Це відбувається через аналіз взаємозв’язку між думками, поведінкою та емоціями – у спільній роботі зі спеціалістом або, за можливості, самостійно.

Самостійно навчитися долати надмірні переживання буває непросто. Якщо лікар-психіатр поставив діагноз «тривожний розлад», або ви самі помічаєте у себе тривожні симптоми – варто звернутися за професійною допомогою.

Майстер Ксенія Григорівна – Психолог, нейропсихолог, консультант у методі КПТ та схема-терапії медичного центру Берсенєва.

Якщо тривога стала заважати вам працювати, спати та насолоджуватися життям, не обов’язково боротися з нею наодинці. У медичному центрі Берсенєва ви можете отримати професійну підтримку та навчитися керувати своїм емоційним станом.

Запишіться на консультацію — зробіть крок до свого спокою та внутрішньої рівноваги вже сьогодні.